Коли професіональні дії експерта згадують через десятиліття!

Володимир Ілечко

Ми вже звикли до того, що сьогодні професійні дії в конкретних випадках правоохоронців, медичних працівників, рятувальників з вдячністю згадують у соцмережах, на шпальтах ЗМІ, відзначаються керівництвом служб та підрозділів. Вважаємо, що це правильно і так повинно бути – це не тільки прояв особистих якостей працівника в екстреній ситуації – рішучість, мужність, хоробрість, зібраність, впевненість, а й ознака професіоналізму, досвіду, можна сказати навіть таланту, що не приходить сам по собі, а формується роками праці та самовдосконалення. Тому донести до громадськості якусь дещицю того, що перебуває за лаштунками діяльності певної служби – просто необхідно, адже це не проста «похвала» працівника чи служби – такі публікації створюють комплекс позитивних асоціацій, починаючи від іміджу і закінчуючи профорієнтацією.

Але якщо професійні дії згадуються через десятки років – то, напевне, вони були якимись неординарними і перевищили той необхідний набір дій фахівця, передбачений чинними інструкціями чи службовими обов’язками.

Саме про такі дії (тоді ще) спеціаліста-криміналіста НДЕКЦ при УМВС України в Кіровоградській області майора міліції, а нині – судового експерта групи трасологічного обліку відділу криміналістичних видів досліджень Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Володимира Ілечка згадує Веніамін Янішевський у своїй статті «Дощ не змиває сліди…», що була опублікована у рубриці «Історія одного злочину» щотижневої газети «Народне слово».

Сам текст статті ми не будемо переказувати, зазначимо лише, що Володимир Богданович у 2002 році, перебуваючи у складі слідчо-оперативної групи як спеціаліст-криміналіст, не тільки оглянув безпосередньо місце тяжкого злочину, а й навколишню територію, при цьому у темряві та ще під час дощу виявив низку предметів, які ймовірно належали злочинцям. У подальшому йому вдалося на внутрішній поверхні …       а далі ми не будемо розповідати (прочитайте самі у статті, фотокопію якої ми додаємо, на жаль, сама стаття не розміщена на офіційному сайті газети), бо це буде некоректно по відношенню до автора статті.

До речі, про автора – Веніамін Янішевський, непересічна людина у будь-якому плані – ветеран органів внутрішніх справ, полковник у відставці, який понад 30 років свого життя віддав службі у карному розшуку. А після виходу на відпочинок увесь вільний час присвятив написанню книг про історію міліції та поліції Кіровоградської області. Так на сьогодні ним опубліковано п’ять книг, над шостою – активно працює, незважаючи на поважний вік. Ми щиро бажаємо Веніаміну Михайловичу здоров’я, довгих років життя, активності та творчих успіхів!

А нашому колезі – Володимиру Богдановичу ми у першу чергу бажаємо ще багато років працювати з нами поряд, передаючи свій неоцінений досвід та багаж знань молодшому поколінню судових експертів та підставляючи своє надійне плече у важку хвилину. Нам всім імпонує, що такий скромний, талановитий та фаховий колега очолює когорту фахівців Кіровоградського НДЕКЦ МВС.