Ці травневі дні назавжди залишаються для України символом скорботи, пам’яті та вдячності. Ми згадуємо мільйони людей, чиї життя забрала Друга світова війна – одна з найстрашніших трагедій в історії людства. Для українського народу вона стала не лише сторінкою історії, а глибокою раною, що й досі болить у кожній родині, у кожному спогаді, у кожному імені, викарбуваному у пам’яті поколінь.
Мільйони загиблих, зруйновані міста і села, понівечені людські долі, осиротілі діти, матері, які не дочекалися своїх синів, дружини, що назавжди втратили коханих… Війна не має людського обличчя. Вона залишає після себе лише біль, сльози та порожнечу. І жодні цифри не здатні виміряти ту страшну ціну, яку заплатила Україна за мир.
Сьогодні ці слова звучать для нас особливо гостро. Українська земля знову здригається від вибухів, а наш народ знову змушений боронити свою свободу, незалежність і право на життя. Історія вкотре нагадує світові, що зло, яке не було остаточно засуджене, здатне повертатися у нових формах. Саме тому слова «Ніколи знову» мають бути не просто гаслом, а спільною відповідальністю всього цивілізованого світу.
У ці дні ми схиляємо голови перед пам’яттю всіх жертв Другої світової війни, дякуємо ветеранам та кожному, хто наближав перемогу над нацизмом. І водночас – з особливою вдячністю згадуємо сучасних українських захисників і захисниць, які сьогодні ціною власного життя стримують ворога та виборюють майбутнє для нашої держави.
Нехай пам’ять про кожного полеглого живе у наших серцях. Нехай подвиг тих, хто боровся за свободу тоді і бореться за неї сьогодні, ніколи не буде забутим.
Світла пам’ять жертвам війни…
Вічна шана героям…
Слава Україні! Героям слава!